Чому Західний світ святкує Різдво 25 грудня?

25 грудня Різдво святкують мільйони людей у світі: віряни католицької, протестантської та деяких православних церков.

Історично склалось так, що нині не існує якоїсь конкретної єдиної дати відзначення Різдва Христового. Більшою частиною світу Різдво святкується за григоріанським і новоюліанським календарем 25 грудня (Римо-католицька церква, більшість протестантських церков, а також частина православних, включаючи Константинопольську (крім Афону), Антіохійську, Александрійську, Кіпрську, Болгарську, Румунську, Албанську й Грецьку церкви), іншою – за юліанським календарем 7 січня (Єрусалимська, Російська, Сербська, Грузинська, Чорногорська, Польська православні церкви, Афонські монастирі, Бесарабська митрополія Румунської православної церкви, усі Українські православні церкви, а також багато Східних католицьких церков, Українська греко-католицька церква, Російська греко-католицька церква, російські старообрядці). Оскільки святкування 25 грудня пов’язується з католицизмом, а 7 січня — з православ’ям, першу дату часто називають «католицьким Різдвом», а другу — «православним». Однак, такий підхід є не зовсім вірним.

Справа в тому, що усі ці непорозуміння з різними датами святкування Різдва виникли через різні календарі, за якими ведуться літочислення.

ЕКСКУРС В ІСТОРІЮ
Найбільш використовуваним календарем впродовж багатьох століть у західній Європі був Юліанський календар, який був уведений Юлієм Цезарем в 46 р. до Різдва Христового. Цей календар мав 365 днів у році, а раз у чотири роки додавався ще один день. Календар починався з понеділка, і кожний сьомий день вважався святом. Точність Юліанського календаря, в порівнянні з тропічним роком, була не велика: кожні 128 років набігав ще один день. Наприклад, Різдво, яке завжди співпадало з зимовим сонцестоянням, почало зміщуватись у сторону весни. Теж відбувалось і з Пасхою.

У багатьох храмах, за задумом творців, в день весняного рівнодення промені сонця повинні були потрапляти у певне місце (у соборі святого Петра в Римі, наприклад, це мозаїка). Але з часом не тільки астрономи, але й духовенство на чолі з Папою Римським могли переконатися, що Пасха зміщається і вже не попадає на початкове місце.

Після довгих обговорень цієї проблеми, Папа Григорій XIII видав указ перейти на новий календар (який був названий його ім’ям). Григоріанський календар (нині ухвалений в світі як міжнародний стандарт) відрізнявся тим, що у нього було нове правило щодо обчислення високосного року.

За наказом Папи Григорія XIII 4 жовтня 1582 року було об’явлено 15 жовтня того ж року. Новий Григоріанський календар змістив поточну дату на 10 днів, і відразу виправив всі наявні на той час помилки. (Сьогодні різниця між двома календарями вже у 13 днів, а через пару століть Різдво взагалі змістилось би ближче до весни).

Таким чином у 1582 році Італія, Франція, Португалія, частина України і Білорусії (землі, які були у складі Речі Посполитої) перейшли на новий Григоріанський календар. Після цього на новий календар поступово почали переходити і всі протестантські країни Північної Європи.

Не обійшлось, звісно, і без курйозів. Наприклад, у Бельгії і Голландії 1 січня 1583 року настало одразу після 21 грудня 1582 року, через що все населення в цьому році так і залишилось без Різдва. Зрозуміло, що не всім людям подобались переміни, дехто висловив протест. Але загалом Церква того часу (як католицька, так і протестантська) виступала рушієм цього процесу.

Коли в 16 столітті країни масово переходили на більш точний Григоріанський календар, Росія вирішила продовжувати жити за Візантійським календарем, який був досить подібним до Юліанського (в 1583 році Григорій XIII надіслав Константинопольському Патріарху Ієремії II посольство з пропозицією перейти на новий календар, але на соборі в Константинополі пропозицію було відкинуто як невідповідну канонічним правилам святкування Великодня). Відмінність між ними була лише в тому, що у Візантійському календарі Новий рік починався 1 березня, а літочислення велося від Створення Світу. 5508 рік до нашої ери вважався відправною точкою Візантійського календаря. Наприклад, Російський цар Петро I народився в 7189 році за календарем, який використовувався на той час в Росії. У ювілейний 7000 рік від створення Адама (1492 р. н.е.) Російський цар Іван III переніс початок Нового року з березня на вересень, щоб зрівнятись з Візантійською імперією.

На Юліанський календар Росія перейшла тільки у 1700 році за особистим наказом Петра I. З переходом на Юліанський календар Новий рік був перенесений з 1 вересня (хоч ця дата залишилась для навчального року) на 1 січня. Різниця між ними становила 5509 літ, а літочислення почалось вестись від Різдва Христового.

Не зважаючи на те, що в Росії був введений новий Юліанський календар, Росія продовжувала мати розбіжності з Європою у 12 днів, тому що Європа на той час вже використовувала більш точний Григоріанський календар.

У 1918 році, бажаючи виправити всі невідповідності з сусідньою Європою, за наказом Раднаркому Радянський Союз перейшов на Григоріанський календар, змістивши дати на 13 днів вперед. Отож, в 1918 році після 31 січня відразу наступило 14 лютого. Після проведення Всеправославного конгресу в 1923 році в Стамбулі більшість помісних православних церков стали святкувати Різдво 25 грудня. Здавалося б, нарешті всі помилки були виправлені, але… Російська Православна Церква відмовилась переходити на новий Григоріанський календар (на згаданому соборі вона участі не брала, відтак досі зберігає традицію святкування Різдва 7 січня). Із-за цього населення продовжувало святкувати великі християнські світа за Юліанським календарем (за старим стилем), а жити і відзначати свої дні народження та інші свята за Григоріанським календарем (за новим стилем).

Ось так і з’явилось два Різдва, два нових роки (один з яких взагалі має дивну назву – старий Новий рік) і дві Пасхи. Та найбільший парадокс у всьому – що Новий рік опинився перед Різдвом. Адже за Григоріанським календарем Різдво – 25 грудня (день, коли народився Ісус), а Новий рік – 1 січня (день, коли Ісуса принесли у храм і дали йому ім’я). А за Юліанським календарем Різдво – 7 січня, а Новий рік – 14 січня. 

25 ГРУДНЯ ВІДТЕПЕР ОФІЦІЙНО СВЯТКОВИЙ ДЕНЬ
Як відомо, нині в Україні є приблизно 11 тисяч релігійних католицьких і протестантських громад, які святкують Різдво за Григоріанським календарем – 25 грудня. Зважаючи на це, минулого року, завдяки ініціативі протестантських об’єднань Верховна Рада України проголосувала за те, щоб 25 грудня зробити вихідним днем. Таким чином, офіційно святковим в Україні відтепер є не лише 7 січня, коли Різдво відзначають християни східного обряду, але й 25 грудня, коли святкують християни західного обряду.

Нині Україна знаходиться ще в перехідному періоді щодо відзначення Різдва. Однак, не так важлива дата Різдва Христового, як розуміння його суті і значення для людства.