5 вигадок про гендер. Розвінчуємо міфи

Для багатьох громадян України негативна позиція Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій, прородинних рухів щодо гендерної ідеології є незрозумілою, а навіть застарілою1. Дехто навіть вбачає у неприйнятті гендерних концепцій руку Москви та загрозу національній безпеці. Насправді проблема ж не у тому, що говорить Церква, а про що мовчить гендер. 


Міф 1. Гендер завжди співпадає з біологічною статтю 
            На думку прихильників теорії гендеру існує біологічна та соціально-культурна стать або гендер. Якщо точніше, гендер – це діапазон характеристик, особистісних рис, поведінки, стереотипів і соціальних ролей, що приписуються людям за ознакою їхньої статі (як правило, однієї з двох — чоловічої чи жіночої), і засвоюються ними у процесі соціалізації2. Дійсно, поведінка чоловіків і жінок у різних культурах та суспільствах відрізняється і стиль життя жінки з арабських країн буде незрозумілий для пересічної українки. Проте які би не були норми поведінки – це завжди вияв притаманної їм чоловічої чи жіночої статі, даної їм при народженні. У цьому і полягає, що «гендерна ідентичність — внутрішнє відчуття приналежності до певної статі чи гендеру, яка може збігатися чи не збігатися з бінарними категоріями чоловік/жінка»3. Тому чоловіки, які відчувають себе жінками і навпаки, мають дійти до гармонії з собою. Але не шляхом психологічного лікування, а зміни статі (транзишеном, або «переходом»)4. «Існує також низка інших категорій трансгендерів: андрогіни, агендери, «люди, третьої статі», «люди з двома душами» тощо5. Деякі люди, що використовують ці терміни для опису себе, вважають традиційне, бінарне розуміння статі занадто обмеженим6. Крім того виділяють ще гендерквірів, тобто гендер, яких не є «чоловічим» чи «жіночим», а перебуває десь посередині, або не є ані тим, ані іншим. Такі люди іноді просять, щоб говорячи до них, оточуючі не використовували чоловічі та жіночі форми звертання, і надають перевагу середньому роду та займеннику «воно». І тому деякі гендерквіри не вважають себе трансгендерами7. 
Натомість згідно гендерних концепцій люди, чиє самовідчуття, самовираження та поведінка відповідають тим, котрі вважаються нормативними для осіб відповідної статі (зазвичай чоловічої та жіночої) у різних культурах називаються цисгендери8. Іншими словами на думку гендерної термінології ми всі з вами є цисгендерами. 
Декілька років тому американська версія файсбуку мала 58 різних варіантів гендерних індентичностей до вибору своїм користувачам9. Нещодавно їхні англійські колеги розширили цей список до 7110. Нещодавно натрапив на повний список гендерних індентичностей, які втім порахувати мені не вистачило терпіння (https://www.wattpad.com/341462536-complete-list-of-genders-the-complete-list-of-all). Проте як подають самі ж автори довідника, точно визначити кількість трансгендерів дуже складно, перш за все, через відсутність досліджень, які здатні точно і повністю виміряти весь діапазон гендерних ідентичностей та варіантів гендерного самовираження11. 
Якщо ви не вірите або вважаєте, що це все є перебільшенням і певним острахом перед новим, то ознайомтеся самі з інформаційно-освітнім виданням «Сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність: питання та відповіді» і тоді самі вирішуйте чи вважати гендер тотожним біологічній статі. 


Міф 2. Стамбульська конвенція захищає жінок від насилля. 
            Насильство над жінками в нашій країні існує і це незаперечний факт. Але ратифікація Стамбульської Конвенції 2011 р. не вирішить цього питання, адже цей документ взагалі ігнорує об’єктивні причини насилля. Отож, у статті 3 цієї конвенції вказано, що «насильство стосовно жінок за гендерною ознакою» означає насильство, яке спрямоване проти жінки через те, що вона є жінкою, або яке зачіпає жінок непропорційно». Але марно будете шукати у тексті документу згадки, що основним джерелом насильства є алкогольна чи наркотична залежність, сексуалізація образу жінки, пропагування агресії у медіа чи руйнування моральних норм у суспільстві. 
Так, на думку 77,1 % респондентів найбільший вплив на прояви домашнього насилля чинить алкоголізм або пияцтво когось із членів родини. Натомість, жодна опитана жінка не заперечила взаємозв’язок алкогольної залежності з насиллям. Так, 2,9% жінок експериментальної групи визнали, що зазнають психологічне й/або економічне насильство від чоловіків під впливом алкоголю й наркотиків, серед жінок контрольної групи цю причину насильницької поведінки партнерів назвали 20%12. 
Інше дослідження показує, що майже дві третини жінок, які зазнавали будь-якого насильства (61%) сказали, що чоловік чинив насильство у стані алкогольного сп’яніння. Також існує взаємозв’язок між сексуалізацією освіти і фактами насильства13. 
Одним з джерел сімейного насилля 22,9 % жінок називають ЗМІ. Щодо дискримінації за ознакою статі як одну з причин, то вирішальною її вважають лише 11,4 % опитаних, 22,9 % – у середньому ступені 37,1 – у меньшій мірі, і 28,6 % вважають, що це взагалі не має відношення до цієї проблеми14. 
Також існує взаємозв’язок між поширенням порнографії та секс культури і фактами насильства. Американське психологічне товариство зазначає, що сексуальне використання дівчат, порнографія і проституція серед них можуть триматися на тому рівні, а навіть збільшитися, якщо процес сексуалізації дівчат буде продовжуватися15. Науковці стверджують незаперечний взаємов’язок між предметним показуванням жіночої сексуальності у медіа і насиллям над жінками»16.Думаю, що для України не будуть абослютно нерелевантними результати польських досліджень, які показують, що серед причин насильства над жінками вказують залежність від наркотиків, фобій, азартних ігор, сексу чи Інтернету»17. 
То якщо це все є причинами насильства над жінками, то чому «Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами» взагалі про них не згадує? 


Міф 3. Гендер – це всього лише безневинна теорія. 
            Більшість вважать, що гендер – це лише філософські чи наукові теорії, які не мають жодного впливу на повсякденне життя. Навіть якщо будуть впроваджуватися у законодавстві чи школах. Але не треба забувати, що однією з цілей гендерної ідеології є нівелювати значення статі і створити бісексуальне суспільство (постгендер пішов ще далі і запропонував за допомогою біотехнологій вивести у майбутньому безстатевих представників людського роду18). 
Плоди гендерних концепцій видно вже сьогодні. Так, станом на 2014 р. згідно урядового рапорту у США понад 12 % молоді у віці 14–18 років мають проблеми зі своєю сексуальністю та ідентичністю. Вони декларують свої гомосексуальні, бісексуальні схильності чи невизначену орієнтацію. Ці показники зросли на 66% у відношенні до аналогічного рапорту за 2001–2009 р19. Причиною змін є дії уряду Б. Обами, за президентства якого було легалізовано «одностатеві шлюби», пропагувалася гендерна ідеологія в освітніх закладах та навіть впроваджувалися статево нейтральні вбиральні. 
Так, станом на 2014 р. в середньому гетеросексуалами себе визнали 88.8% студентів (в 2009 р. – 93 %) 2, % (у 2009 – 1.3%) ідентифікувало себе як геї чи лесбіянки, 6 % – бісексуалами ( було 3.7%) , а 3,2 % (раніше 2.5%) не були впевнені щодо своєї орієнтації. 
Станом на 2015 р. 48% американської молоді у віці 14-18 років, мали сексуальні відносини з представниками протилежної статі. 1.7% з власною статтю, а 4.6% з представниками як чоловіків, так і жінок. І 45.7% берегли невинність. У 2009 році цей показник був наступним: секс з протилежною статтю був у 53.5% опитаних, з власною – у 2.5%, бісексуальні відносини мали 2.5% респондентів, а не мали взагалі сексуального досвіду 40.5%. (тобто цей показник у середньому зріс на 49 % від попереднього дослідженян). З тих, які мали контакти в одностатевих або бісексуальних відносинах у 2014 р. 25.0% ідентифікували себе гетеросексуалами, 61.4% геями, лесбіянками чи бісексуалами. І 13.6% не були впевнені у своїй сексуальній орієнтації. З тих, які не мали статевого контакту 90, 8 % вважало себе гетеросексуалами, 5.8% геями чи лесбіянками чи бісексуалами, 3.3% були невпевнені у своїй орієнтації20. Думаю коментарі тут будуть зайвими. 


Міф 4. У чоловіків жінок – однаковий мозок. 
            Прихильники гендерної ідеології докладають чималих зусиль, щоб довести, що не існує жодних відмінностей у будові головного мозку чоловіків і жінок. А навіть, якщо вони й існують, то є мінімальними. Вони навіть видумали термін «Нейросексизм» ( система уявлень про те, що різниця в поведінці жінок та чоловіків пояснюється виключно вродженими статевими особливостями мозку)21. Звідси різна статева поведінка має бути наслідком впливу культурного середовища, а отже і стереотипом, який можна змінити. Але ці теорії не витримують жодної наукової критики. Навпаки дослідники виявили, що їхня будова настільки відрізняється, «що жіночу та чоловічу стать можна практично вважати окремими видами»22. 
На прикладі 1000 добровольців обох статей, неврологи виявили, що чоловіки, як правило, мають більше зв’язків всередині кожної півкулі, а також між передньою та задньою частинами мозку. У жінок навпаки сильніші з’єднання діють з боку в бік, між лівою та правою півкулями. 
Це означає, що чоловіки сильні у координації та просторовій свідомості. Жінки ж, більш інтуїтивні, та мають кращу пам’ять для слів і облич. На основі цих результатів керівник дослідження Рагіні Верма з Університету Пенсільванії, вважає, що чоловічий мозок більше орієнтований на «поєднання сприйняття з діями», тоді як жіночий спрямований на вирішення сердечних питань і дослідження поведінки інших, з пізнішою його інтерпретацією шляхом інтуїції та аналізу. Дослідження університетів Лос-Анджелесу та Мадриду показали, що для жінок розмір мозку не має значення, бо їхній мозок працює ефективніше. Їхня високорозвинена мережа нейронів може виконувати складні завдання, які потребують менше енергії і використовують менше мозкових клітин. Науковці прийшли до висновків, що жінки краще реагують на ситуацію, яка змінюється. Чоловіки ж ліпші у орієнтації на місцевості. Наприклад, плач дитини не буде стимулювати чоловіка до активності, тоді як жінка відразу отримає команду «діяти зараз» і дитячий плач стає для неї пріоритетним. За даними німецьких психіатрів, очі – це справді вікно жіночої душі. Так, на думку Бориса Шиффера, очі залишаються найбагатшим джерелом соціальної інформації для аналізу психічних станів інших. Тоді як чоловіки можуть інтерпретувати жіночі емоції, лише наполовину. Тобто загалом призначенням чоловічого мозку в загальному є швидке і результативне виконання моторних функцій, а жіночого забезпечення соціальних зв’язків в суспільстві23. Очевидно, у будові мозку існують винятки, але вони скоріше підтверджують правило, аніж його заперечують. Також не можна заперечувати, що не лише будова мозку впливає на нашу поведінку, але й навпаки наша діяльність змінює його структуру. 
Загалом про ці анатомічні відмінності можна говорити ще чимало24, проте не можна заперечити, що чоловік і жінка по-різному сприймають світ, а отже і діяти і мислити будуть по-різному. Тобто не існує статево нейтрального мозку, а вже від народження маємо специфічну будову мозку для кожної статі . Інша справа, чи використовуємо наш внутрішній потенціал і живемо згідно з власною природою. Це не означає, що хтось гірший чи кращий. Ми просто різні. І тут не питання, хто на який вид діяльності буде здатний, а хто його виконає краще і ефективніше. І що не менш важливо, чи принесе обрана робота йому приємність. 


Міф 5. Гендер – це наука, а не ідеологія. 
            Філософський енциклопедичний словник вказує, що ідеологія – система поглядів, ідей, переконань, цінностей та установок, що виражають інтереси різних соціальних груп, класів, товариств, в яких усвідомлюються і оцінюються відносини людей до дійсності і один до одного, соціальні проблеми і конфлікти, а також містяться цілі соціальної діяльності, спрямованої на закріплення або зміну існуючих суспільних відносин25. 
Наука, на відмінну від ідеології не прагне змінити суспільні устої чи втілити у життя свої ідеї, яких раніше не було. Галузі різних науки мають на меті пізнавати об’єктивну дійсність і отримувати нові знання. Мета ж ідеологічних програм – це формування світогляду населення і маніпулювання людською поведінкою шляхом впливу на їхню свідомість26. 
Насправді, немає жодної помилкової ідеології на всі 100 %, адже тоді вона була би непривабливою та невірогідною для сучасників. Проте завжди ідеологія подає викривлений образ світу та шляхи його виправлення. Так, само гендер хоча і має рацію у значенні культури, занадто перебільшує цей чинник і недооцінює або взагалі не згадує біологічні чинники на поведінку чоловіка чи жінки. Крім того, як і будь-яка ідеологія, гендер має свою програму, цілі якої можуть змінюватися, щоб «нести в собі потенційні можливості змінювати структури і інститути (соціальні, політичні, економічні, культурні та інші) з тим, щоб досягнення гендерної рівності було більш успішним»27. 
Наприкінці статті хочу процитувати відомого польського пропагандиста гендерної ідеології, колишнього домініканцяа Тадеуша Бартося, який каже, що церковна «ієрархія і отець Око мають свої рації… Вони знають або здогадуються, що культурні зміни розкладують суспільні зв’язки. А отже і суспільний контроль, у тому числі авторитет Церква над людськими звичаями, поведінкою тощо. А оскільки католицизм є сферою звичаїв і культури, тому зміна культури і звичаїв призведе до ліквідації католицизму»28. Від себе додам: і християнства також . 

  1. Звернення ВРЦіРО до Парламенту про недоцільність і ризики ратифікації Стамбульської Конвенції// http://vrciro.org.ua/ua/statements/554-uccro-appeal-to-parliament-against-istanbul-convention 
  2. «Сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність: питання та відповіді» Інформаційно-освітнє видання. – С. 14. // http://krona.org.ua/library.html?nav_start=160 
  3. Сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність: 17// http://krona.org.ua/library.html?nav_start=160 
    питання та відповіді» Інформаційно-освітнє видання. – С. 16. http://krona.org.ua/library.html?nav_start=160 
  4. Сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність: питання та відповіді» Інформаційно-освітнє видання. – С. 17// 
  5. Сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність: питання та відповіді» Інформаційно-освітнє видання – С. 18. // http://krona.org.ua/library.html?nav_start=160 
  6. «Сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність: питання та відповіді» Інформаційно-освітнє видання. – С. 18. //http://krona.org.ua/library.html?nav_start=160 
  7. Сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність: питання та відповіді»Інформаційно-освітнє видання. – С. 18.// http://krona.org.ua/library.html?nav_start=160 
  8. «Сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність: питання та відповіді»Інформаційно-освітнє видання. – С. 16. http://krona.org.ua/library.html?nav_start=160 
  9. Gender identity a puzzle with 58 varieties [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.theaustralian.com.au/higher-education/ http://www.theaustralian.com.au/higher-education/gender-identity-a-puzzle-with-58-varieties/story-e6frgcjx-1227446403200 Gender facebook_now_has 56_categories to choose from including [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.slate.com/blogs/lexicon_valley/2014/02/21/gender_facebook_now_has_56_categories_to_choose_from_including_cisge 
  10. Rhiannon WilliamsFacebook’s 71 gender options come to UK users [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.telegraph.co.uk/technology/facebook/10930654/Facebooks-71-gender-options-come-to-UK-users.html 
  11. Сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність: питання та відповіді»Інформаційно-освітнє видання. 18. 
  12. Циганчук Т. В., Лях Д. Д., Причини та наслідки насильства над жінкою в сім’ї// http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/3530/1/2.pdf 
  13. Дослідження поширеності насильства щодо дівчат та жінок. – Київ, 2014. – С. 35. 
  14. Циганчук Т. В., Лях Д. Д., Причини та наслідки насильства над жінкою в сім’ї// http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/3530/1/2.pdf 
  15. American Psychological Association, Report of the APA Task Force on the Sexualization of Girls, http://www .apa . 
    org/pi/women/programs/girls/report-full .pdf, s . 33 (odczyt: 29 .04 .2014) . 
  16. Grzelak S ., Konwencja Rady Europy: profilaktyka problemów dzieci i młodzieży (w:) Ratyfika – 
    cja Konwencji Rady Europy o zapobieganiu i zwalczaniu przemocy wobec kobiet i przemocy 
    domowej – następstwa dla jednostki, społeczeństwa i państwa. Materiały z Konferencji 4 lutego 
    2014 r., Sejm RP, Poznań 2014. XIII . 
  17. Diagnoza dotycząca osób stosujących przemoc w rodzinie: komentarz do wyników badań . Raport z badania eksper- 
    ckiego Ideablog zrealizowanego na zamówienie Ministerstwa Pracy i Polityki Społecznej, 2011
  18. Постгендеризм// https://ru.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BC?fbclid=IwAR1ge4_Q5xFXglsMICJ5CSpL0I90YMUaE5eQwpT6mnZpSyCJC6CECQOukzo 
  19. Sexual Identity, Sex of Sexual Contacts, and Health-Risk Behaviors Among Students in Grades 9–12 — Youth Risk Behavior Surveillance, Selected Sites, United States, 
    2001–2009. – p. 5. 
  20. Sexual Identity, Sex of Sexual Contacts, and Health-Related Behaviors Among Students in Grades 9–12 — United States and Selected Sites, 2015– – p. 5. 
  21. Бондаренко О. Чоловіки не слухають, а жінки не орієнтуються по карті»: нейробіологія гендерних відмінностей//https://genderindetail.org.ua/season-topic/tema-sezonu/choloviki-ne-sluhayut-a-zhinki-ne-orientuyutsya-po-karti-neyrobiologiya-gendernih-vidminnostey-134285.html 
  22. Жінки vs Чоловіки: відмінності, доведені вченими // 
    https://life.pravda.com.ua/society/2013/12/5/144101/
  23. Чоловіки і жінки різні… Відмінності на рівні мозку// http://dc.lviv.ua/zhuttya_v_podruzhzhi/lubov-v-podruzhzh/3564-cholovki-zhnki-rzn-vdmnnost-na-rvn-mozku.html 
  24. Психофізіологія / М. Ю. Макарчук, Т. В. Куценко, В. І. Кравченко, С. 
    А. Данилов. – Київ: ООО «Інтерсервіс», 2011. – 338 с. 
  25. В. Лісовий. Ідеологія // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (голова редколегії) та ін. ; Л. В. Озадовська, Н. П. Поліщук (наукові редактори) ; І. О. Покаржевська (художнє оформлення). — Київ : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X. 
  26. Зиновьева А.А. “Идеология партии будущего”// https://stavroskrest.ru/content/ideologiya-i-nauka 
  27. Практическое руководство по внедрению гендерных подходов. http://network.org.ua/wp-content/uploads/2017/03/Prakticheskoe-rukovodstvo-po-vnedreniu-gendernogo-podhoda.pdf 
  28. Rozmowa Tomasza Stawiszyńskiego, Bartoś: „Gender” służy jako hasło wojenne, krytykapolityczna.pl, 2 grudnia 2013 

    Бучковський Олександр