Мартин Лютер. До депутатів усіх міст німецьких земель про необхідність засновувати та утримувати християнські школи. 1524 рік

An die Ratherren aller St?dte deutsches Landes, dass sie christliche Schulen aufrichten und halten sollen. Martin Luther, Wittenberg, 1524.

Мартин Лютер. До депутатів усіх міст німецьких земель про необхідність засновувати та утримувати християнські школи. 1524 рік

…Хочеться закликати міські ради та владу до того, щоби вони виявили якнайбільше турботи та старання до дітей. Бо коли усе майно, честь і життя громадян вручені у надійні руки, то щоб усе, що вони робили, робили чесно для Бога і суспільства, робили день і ніч для процвітання і розвитку міста.

Добробут міста полягає не тільки в тому, щоби зібрати великі скарби, збудувати міцні мури, гарні будинки, запастись зброєю та обладунками. Але власне найбільше благо для міста, його процвітання і міць полягають у тому, щоб мати безліч видатних, вчених, розумних, поважних і вихованих городян. Вони зможуть накопичувати скарби та майно, зберігати і справедливо використовувати їх. Бо ж коли цим майном володітимуть повні дурні, то такому місту це принесе найбільше зло і шкоду.

Найкращий приклад – древній Рим, в якому хлопчаків виховували так, що вони в п’ятнадцять, вісімнадцять, двадцять років досконало знали латинь і грецьку, вільні мистецтва, відмінно володіли військовою справою, в управлінні, відрізнялися дотепністю, розсудливістю, вихованістю; обізнаністю в мистецтві і життєвих справах. Інакше кажучи, якщо в німецькій землі сплавити в одне ціле всіх єпископів, священиків і ченців, то сплав, який утвориться, буде поступатися внутрішньому багатству простого римського воїна. І швидко розвивались вони саме тому, що завжди були всебічно підготовлені і придатні до праці люди. Важливо знати, що у суспільстві, зокрема й поганському, якщо хотіли, щоби народ був чесний і працьовитий, то перш за все піклувалися про вихователів і вчителів. Слово «вихователь» використав святий апостол Павло в посланні до Галатів, 3, запозичивши його з повсякденної народної мови і говорив, що закон був для нас виховником.

Оскільки кожне місто повинно мати освічених людей, а звідусіль лунають скарги, що їх не вистачає, то не слід сподіватися, що вони знайдуться самі; їх також не можна ні витесати з каменю, ні вирізати з дерева; і Бог не створить дива до тих пір, поки справі можна допомогти іншими способами. Тому нам слід особисто вирішувати завдання і зосередити зусилля і кошти, щоби виховувати їх. А хто інший, окрім влади, яка не звертає увагу на виховання та навчання дітей, винна в тому, що сьогодні у всіх містах відчувається нестача освічених людей, а діти виростають, як дерева в лісі? А ростуть вони настільки безладно, що видніється лише дрібне гіляччя, непридатне до жодного будівництва, годиться власне для вогнища.

Оскільки світська влада повинна бути, можна передбачити, що керувати будуть лише грубіяни та невіґласи, виправлення яких – безглузда, нерозумна справа! То вже зробімо панами свиней і вовків та й поставмо їх над тими, які не хотіли думати, щоби ними керували люди. Адже це нелюдське зло, коли міркування управителів зводяться лише до наступного: “Ми накеруємося досхочу тепер, а про те, що буде потім, нехай думають ті, хто правитиме після нас”. Це не людьми, а свиньми і псами повинні керувати такі люди, які розглядають свою посаду лише як іструмент для отримання доходів і почестей. Саме тепер потрібно докласти якнайбільші старання, аби підготувати до уравління славних, вчених, розумних людей. Щоби це здійснилось, потрібно докласти чимало зусиль і турбот. Бо ж звідки з’являться такі управителі, якщо для цього нічого не робити?

…Але я вже говорив, що проста людина нічого не робить для цього, та й нічого не може, не хоче і не вміє. Князі і пани повинні б цим зайнятися, однак їм ніколи: вони катаються на санях, пиячать, зайняті маскарадами, обтяжені важливими і значимими клопотами про запаси, які зберігаються в підвалах, кухні та опочивальні. А якщо і знаходяться деякі, що проявляють інтерес [до виховання дітей], то вони переймаються чи не будуть їх мати за дурнів та єретиків. Ось тому прошу вас, дорогі члени міських рад, візьміть у ваші руки справу (навчання дітей), для цього у вас є і часу і можливостей більше, ніж у князів і панів.